Статистика й оцінювання параметрів: максимальна правдоподібність, MAP і довірчі інтервали
Вибірка, оцінка, незміщеність і чому вибіркова дисперсія ділить на n − 1, метод максимальної правдоподібності, баєсівська оцінка MAP і довірчі інтервали — і чому навчання нейронної мережі є оцінюванням параметрів.
Серія Основи ШІ Частина 19 з 52
- Мапа штучного інтелекту: що є що і як усе це пов’язано
- Коротка історія штучного інтелекту: від Тюрінга до мовних моделей
- Дані, модель, тренування, інференс: основні поняття на одному прикладі
- Як читати математичний запис: символи, індекси, суми та квантори
- Множини й відношення: конструктор, з якого складаються означення в ШІ
- Функції й відображення: чому кожна модель у ШІ — це функція
- Логіка й доведення: правила, за якими міркують у ШІ
- Графи й дерева: структура, на якій тримаються пошук і нейронні мережі
- Лінійна алгебра для машинного навчання: вектори, матриці й чому ШІ передусім множить
- Похідні, градієнт і правило ланцюжка: як модель дізнається, у якому напрямку вчитися
- Градієнтний спуск: як навчається модель
- Що таке ймовірність: від кидка кубика до аксіом Колмогорова
- Умовна ймовірність і теорема Баєса: як змінити оцінку, коли дізнаєтеся щось нове
- Випадкова величина і функція розподілу: одна функція, яка каже про розподіл усе
- Функція щільності та функція маси ймовірності: чому неперервна величина має в точці ймовірність нуль
- Математичне сподівання, дисперсія і коваріація: де лежить розподіл, наскільки він широкий і що з чим пов’язано
- Огляд розподілів ймовірностей: Бернуллі, біноміальний, Пуассона, рівномірний, нормальний і експоненційний
- Закон великих чисел і центральна гранична теорема: чому середні поводяться так передбачувано
- Статистика й оцінювання параметрів: максимальна правдоподібність, MAP і довірчі інтервали
- Теорія інформації: ентропія, перехресна ентропія і KL-дивергенція — звідки беруться функції втрат
- Пошук у просторі станів: BFS, DFS, UCS і A* з анімаціями
- Ігри та суперник: мінімакс, альфа-бета відсікання і Monte Carlo tree search
- Задоволення обмежень: бектрекінг, поширення обмежень і AC-3 на судоку та мапі чеських країв
- Логіка й системи, засновані на знаннях: пряме і зворотне виведення, резолюція та експертні системи
- Планування: STRIPS, світ кубиків, евристики з релаксації та планування в AI-агентах
- Локальний пошук та імітація відпалу: комівояжер через обласні центри Чехії
- Генетичні алгоритми: популяція, схрещування, мутація і добір на рюкзаку для походу
- Еволюційні стратегії і генетичне програмування: від правила однієї п’ятої до закону Кеплера
- Оптимізація мурашиною колонією: як феромоновий слід знаходить короткий шлях
- Оптимізація роєм частинок: інерція, власний досвід і досвід рою
- Нейроеволюція: еволюція ваг і форми нейронних мереж та алгоритм NEAT
- Нечіткі множини й функції належності: як записати «трохи тепло»
- Нечітка логіка та ймовірність: чому «трохи тепло» не означає «імовірно тепло»
- Нечітка логіка: t-норми, імплікації та правила ЯКЩО–ТО
- Нечітке керування: Мамдані та Суґено від вентилятора до маятника на візку
- Нечітка кластеризація: алгоритм fuzzy c-means і точки між кластерами
- Нейро-нечіткі системи (ANFIS): нечіткі правила, які навчаються з даних
- Марковські ланцюги: матриця переходів, стаціонарний розподіл і PageRank
- Приховані марковські моделі: алгоритм Вітербі й нечесне казино
- Байєсівські мережі: чому трава мокра і що з цього випливає для дощувача
- Фільтр Калмана: як за неточними вимірюваннями оцінити, де авто і як швидко воно їде
- Види машинного навчання: з учителем, без учителя, з частковим залученням учителя та інші
- Промпти, контекст і RAG: як дати моделі правильну інформацію
- Варіаційні автокодувальники (VAE): нові зображення з неперервного латентного простору
- Генеративні змагальні мережі (GAN): фальшувальник проти детектива
- Дифузійні моделі: як із чистого шуму постає зображення
- Марковські процеси ухвалення рішень: стани, дії, винагороди й рівняння Беллмана
- Q-навчання і DQN: як навчитися цінності дій — від таблиці до нейронної мережі
- Policy gradient і PPO: навчання безпосередньо політики
- Як працює ШІ-агент: мовна модель у циклі з інструментами
- Програмування з AI-агентами: завдання, тести й перевірка
- Оцінювання і безпека систем ШІ: як вимірювати і як стежити
Повна програма серії Готово: 52 з 83 тем
- Що таке оцінка параметра, коли вона незміщена й консистентна і чому вибіркова дисперсія ділить на n − 1.
- Як працюють метод максимальної правдоподібності та баєсівська оцінка MAP — і чому це і є навчання та регуляризація.
- Що насправді означає 95% довірчий інтервал і якої поширеної помилки припускаються, коли його читають.
Що варто знати заздалегідь: Закон великих чисел і центральна гранична теорема: чому середні поводяться так передбачувано
Теорія ймовірностей іде від моделі до даних: якщо ви знаєте, що монета чесна, то обчислите, що випаде. Статистика йде навпаки — від даних до моделі: випало 6 решок із 20, то яка ж це монета? Саме це й робить машинне навчання. Модель має параметри, дані — це те, що випало, а навчання — це оцінювання параметрів. Ця частина покаже, що таке хороша оцінка, звідки береться метод максимальної правдоподібності, на якому тримається майже кожна функція втрат, і як чесно сказати, наскільки ми можемо покладатися на оцінку.
Ця частина продовжує частину «Закон великих чисел і центральна гранична теорема».
1. Вибірка, статистика, оцінка
Означення — випадкова вибірка
Випадкова вибірка обсягу n з розподілу зі щільністю (або функцією ймовірностей) f(x; θ) — це n незалежних однаково розподілених величин X1, …, Xn із цим розподілом. Параметр θ невідомий.
Дані, які ми маємо, розглядаємо як випадково взяті з якогось розподілу. Тип розподілу ми обираємо самі (наприклад, розподіл Бернуллі — спам чи ні), але його параметра (яка частка пошти — спам) не знаємо і хочемо визначити його з даних.
Означення — статистика й оцінка
Статистика — це будь-яка функція вибірки T = T(X1, …, Xn), яка не залежить від невідомого θ. Статистику, якою оцінюють θ, називають оцінкою і позначають θ̂.
Статистика — це будь-яке обчислення з даних: середнє, максимум, медіана, частка спаму. Оцінка — це статистика із завданням: влучити в невідомий параметр. Оскільки дані випадкові, випадкова й оцінка: з іншими даними вона вийшла б інакше. Тому ми питаємо, як оцінки поводяться у середньому і зі зростанням кількості даних.
2. Хороша оцінка: незміщеність і консистентність
Означення — незміщена оцінка
Оцінка θ̂ незміщена, якщо E[θ̂] = θ для кожного значення θ. Різницю E[θ̂] − θ називають зміщенням.
Незміщена оцінка в окремих спробах помиляється то в один бік, то в інший, але в середньому цілить точно. Вибіркове середнє — незміщена оцінка математичного сподівання, це ми бачили в попередній частині.
Означення — консистентна оцінка
Оцінка θ̂n консистентна (спроможна), якщо для кожного ε > 0 виконується limn→∞ P(|θ̂n − θ| ≥ ε) = 0.
Якщо даних досить багато, оцінка влучить як завгодно точно. Вибіркове середнє консистентне — це якраз закон великих чисел.
Незміщеність — річ не самоочевидна. Дисперсію хочеться оцінити як середній квадрат відхилення від середнього, (1/n) ∑ (Xi − X̄)². Але така оцінка систематично занижує дисперсію: ми вимірюємо відхилення від X̄, яке підлаштувалося під дані, а не від справжнього μ.
Теорема — виправлена вибіркова дисперсія
Для випадкової вибірки з дисперсією σ² маємо E[(1/n) ∑ (Xi − X̄)²] = ((n − 1)/n) σ². Тому незміщеною оцінкою дисперсії є виправлена вибіркова дисперсія
s² = 1/(n − 1) · ∑i=1n (Xi − X̄)².
Ділити треба на n − 1, а не на n (поправка Бесселя). Один «ступінь вільності» ми витрачаємо на оцінювання середнього. На малих вибірках різниця помітна — для п’яти значень ділення на п’ять помиляється на п’яту частину, — а для мільйона значень вона не грає ролі.
Перевірмо це: ми 2 000 разів підкинули п’ять кубиків і щоразу обчислили обидві оцінки дисперсії. Справжня дисперсія кубика — 35/12 ≈ 2,92. Середнє оцінок із діленням на n зупинилося на 2,38 (воно цілить у 4/5 · 2,92 ≈ 2,33), а з діленням на n − 1 — на 2,97:
3. Метод максимальної правдоподібності
Означення — функція правдоподібності
Для виміряних даних x1, …, xn функція правдоподібності — це функція параметра
L(θ) = ∏i=1n f(xi; θ).
Дані фіксовані, ми змінюємо параметр і питаємо: «якби параметр дорівнював θ, наскільки ймовірними були б саме ці дані?» Для незалежних спостережень імовірності перемножуються. Увага: L(θ) — не ймовірність параметра, і в сумі по θ вона не мусить давати 1.
Означення — оцінка максимальної правдоподібності
Оцінка максимальної правдоподібності (англ. MLE) — це θ̂ = argmaxθ L(θ). Оскільки логарифм — зростаюча функція, це те саме, що argmaxθ ∑i ln f(xi; θ).
Оберіть параметр, за якого виміряні дані найімовірніші. Логарифм перетворює добуток на суму — так зручніше рахувати, і в комп’ютері дуже малі числа не перетворюються на нуль.
Із 20 листів 6 були спамом. Для частки спаму p маємо L(p) = p6(1 − p)14. Похідна логарифма 6/p − 14/(1 − p) дорівнює нулю при p̂ = 6/20 = 0,3 — це якраз частка спаму в даних. Загалом для k успіхів із n виходить p̂ = k/n. Для 60 спамів із 200 оцінка така сама, але пік набагато вужчий: дані кажуть про параметр більше.
Для часу очікування листа з експоненційним розподілом метод максимальної правдоподібності дає λ̂ = 1 / X̄. Із п’яти виміряних очікувань 1,2; 3,5; 0,4; 2,1 і 2,8 хвилини середнє дорівнює 2 хвилинам, а λ̂ = 0,5 за хвилину.
4. Баєсівська оцінка MAP
Означення — оцінка максимуму апостеріорної ймовірності
Якщо π(θ) — апріорна щільність параметра, то оцінка максимуму апостеріорної ймовірності (MAP) — це θ̂ = argmaxθ L(θ) · π(θ).
Це теорема Баєса з частини про умовну ймовірність, застосована до параметрів: апостеріорна ∝ правдоподібність × апріорна. MAP обирає найімовірніший параметр після врахування того, що ми думали заздалегідь. Якщо наперед надати мало ваги крайнім значенням (апріорна щільність пропорційна p(1 − p)), частка спаму вийде 7/22 ≈ 0,318 — оцінка трохи зсунеться до середини. Зі зростанням кількості даних вплив апріорного розподілу зникає.
5. Довірчий інтервал
Означення — довірчий інтервал
Інтервал (T1, T2) зі статистиками T1 ≤ T2 є довірчим інтервалом для θ з рівнем довіри 1 − α, якщо P(T1 < θ < T2) = 1 − α для кожного θ.
Замість одного числа ви даєте проміжок, а до нього гарантію: процедура, якою ви обчислюєте проміжок, влучає у справжній параметр у 95 % випадків. Випадкові тут кінці інтервалу, а не параметр.
Для математичного сподівання і досить великого n центральна гранична теорема дає наближений довірчий інтервал із рівнем 95 %: X̄ ± 1,96 · s/√n. Ми сорок разів підкинули 40 кубиків і з кожної вибірки обчислили інтервал. Вертикальна лінія — справжнє математичне сподівання 3,5:
Справжнє значення містять 38 із 40 інтервалів — 95 %. За 20 000 повторень це було 94,1 %, трохи менше за обіцяні 95 %, бо σ ми оцінюємо з даних, а n = 40 — ще не нескінченність.
Поширена помилка: «з імовірністю 95 % μ лежить в інтервалі (3,2; 3,9)». Для одного конкретного інтервалу μ або всередині, або ні. Ці 95 % — властивість процедури: яка частка інтервалів із багатьох повторень влучить. Твердження про ймовірність самого параметра дає лише баєсівський підхід.
6. Оцінювання в штучному інтелекті
- Навчання — це оцінювання методом максимальної правдоподібності. Перехресна ентропія в класифікації — це від’ємний логарифм правдоподібності, поділений на кількість прикладів, а середньоквадратична похибка — те саме для даних із нормальним шумом. Мінімізувати втрати = максимізувати правдоподібність.
- Регуляризація — це MAP. Штраф на ваги λ‖w‖² (L2, weight decay) відповідає нормальному апріорному розподілу ваг, L1 — розподілу Лапласа. Апріорне уявлення «ваги мають бути малими» стримує перенавчання.
- Зміщення і дисперсія моделі. Модель — це оцінка; складні моделі мають мале зміщення, але велику дисперсію (перенавчання), прості — навпаки. Регуляризація погоджується на трохи більше зміщення заради меншої дисперсії.
- Тестовий набір і довірчий інтервал. Точність на тестових даних — це оцінка справжньої точності; без довірчого інтервалу ви не дізнаєтеся, чи різниця між двома моделями справжня. Batch normalization оцінює середнє й дисперсію з кожного пакета, а мовні моделі навчають методом максимальної правдоподібності: вони максимізують правдоподібність наступного слова.
7. Підсумок
- Статистика йде від даних до моделі: оцінка — це обчислення з даних, яке має влучити в невідомий параметр.
- Хороша оцінка незміщена (у середньому цілить правильно) і консистентна (з даними стає точнішою); виправлена вибіркова дисперсія ділить на n − 1.
- Метод максимальної правдоподібності обирає параметр, за якого дані найімовірніші; для частки це k/n.
- MAP додає апріорне уявлення; у машинному навчанні це регуляризація.
- Довірчий інтервал із рівнем 95 % будує процедура, яка влучає у справжній параметр у 95 % випадків.
Маєте іншу думку? Напишіть на support@coden-app.com.