Перейти до вмісту
coden

Статистика й оцінювання параметрів: максимальна правдоподібність, MAP і довірчі інтервали

Вибірка, оцінка, незміщеність і чому вибіркова дисперсія ділить на n − 1, метод максимальної правдоподібності, баєсівська оцінка MAP і довірчі інтервали — і чому навчання нейронної мережі є оцінюванням параметрів.

14 хвилин Matěj Žalmánek 2026-10-15

Серія Основи ШІ Частина 19 з 52
  1. Мапа штучного інтелекту: що є що і як усе це пов’язано
  2. Коротка історія штучного інтелекту: від Тюрінга до мовних моделей
  3. Дані, модель, тренування, інференс: основні поняття на одному прикладі
  4. Як читати математичний запис: символи, індекси, суми та квантори
  5. Множини й відношення: конструктор, з якого складаються означення в ШІ
  6. Функції й відображення: чому кожна модель у ШІ — це функція
  7. Логіка й доведення: правила, за якими міркують у ШІ
  8. Графи й дерева: структура, на якій тримаються пошук і нейронні мережі
  9. Лінійна алгебра для машинного навчання: вектори, матриці й чому ШІ передусім множить
  10. Похідні, градієнт і правило ланцюжка: як модель дізнається, у якому напрямку вчитися
  11. Градієнтний спуск: як навчається модель
  12. Що таке ймовірність: від кидка кубика до аксіом Колмогорова
  13. Умовна ймовірність і теорема Баєса: як змінити оцінку, коли дізнаєтеся щось нове
  14. Випадкова величина і функція розподілу: одна функція, яка каже про розподіл усе
  15. Функція щільності та функція маси ймовірності: чому неперервна величина має в точці ймовірність нуль
  16. Математичне сподівання, дисперсія і коваріація: де лежить розподіл, наскільки він широкий і що з чим пов’язано
  17. Огляд розподілів ймовірностей: Бернуллі, біноміальний, Пуассона, рівномірний, нормальний і експоненційний
  18. Закон великих чисел і центральна гранична теорема: чому середні поводяться так передбачувано
  19. Статистика й оцінювання параметрів: максимальна правдоподібність, MAP і довірчі інтервали
  20. Теорія інформації: ентропія, перехресна ентропія і KL-дивергенція — звідки беруться функції втрат
  21. Пошук у просторі станів: BFS, DFS, UCS і A* з анімаціями
  22. Ігри та суперник: мінімакс, альфа-бета відсікання і Monte Carlo tree search
  23. Задоволення обмежень: бектрекінг, поширення обмежень і AC-3 на судоку та мапі чеських країв
  24. Логіка й системи, засновані на знаннях: пряме і зворотне виведення, резолюція та експертні системи
  25. Планування: STRIPS, світ кубиків, евристики з релаксації та планування в AI-агентах
  26. Локальний пошук та імітація відпалу: комівояжер через обласні центри Чехії
  27. Генетичні алгоритми: популяція, схрещування, мутація і добір на рюкзаку для походу
  28. Еволюційні стратегії і генетичне програмування: від правила однієї п’ятої до закону Кеплера
  29. Оптимізація мурашиною колонією: як феромоновий слід знаходить короткий шлях
  30. Оптимізація роєм частинок: інерція, власний досвід і досвід рою
  31. Нейроеволюція: еволюція ваг і форми нейронних мереж та алгоритм NEAT
  32. Нечіткі множини й функції належності: як записати «трохи тепло»
  33. Нечітка логіка та ймовірність: чому «трохи тепло» не означає «імовірно тепло»
  34. Нечітка логіка: t-норми, імплікації та правила ЯКЩО–ТО
  35. Нечітке керування: Мамдані та Суґено від вентилятора до маятника на візку
  36. Нечітка кластеризація: алгоритм fuzzy c-means і точки між кластерами
  37. Нейро-нечіткі системи (ANFIS): нечіткі правила, які навчаються з даних
  38. Марковські ланцюги: матриця переходів, стаціонарний розподіл і PageRank
  39. Приховані марковські моделі: алгоритм Вітербі й нечесне казино
  40. Байєсівські мережі: чому трава мокра і що з цього випливає для дощувача
  41. Фільтр Калмана: як за неточними вимірюваннями оцінити, де авто і як швидко воно їде
  42. Види машинного навчання: з учителем, без учителя, з частковим залученням учителя та інші
  43. Промпти, контекст і RAG: як дати моделі правильну інформацію
  44. Варіаційні автокодувальники (VAE): нові зображення з неперервного латентного простору
  45. Генеративні змагальні мережі (GAN): фальшувальник проти детектива
  46. Дифузійні моделі: як із чистого шуму постає зображення
  47. Марковські процеси ухвалення рішень: стани, дії, винагороди й рівняння Беллмана
  48. Q-навчання і DQN: як навчитися цінності дій — від таблиці до нейронної мережі
  49. Policy gradient і PPO: навчання безпосередньо політики
  50. Як працює ШІ-агент: мовна модель у циклі з інструментами
  51. Програмування з AI-агентами: завдання, тести й перевірка
  52. Оцінювання і безпека систем ШІ: як вимірювати і як стежити

Повна програма серії Готово: 52 з 83 тем

Що ви винесете
  • Що таке оцінка параметра, коли вона незміщена й консистентна і чому вибіркова дисперсія ділить на n − 1.
  • Як працюють метод максимальної правдоподібності та баєсівська оцінка MAP — і чому це і є навчання та регуляризація.
  • Що насправді означає 95% довірчий інтервал і якої поширеної помилки припускаються, коли його читають.

Що варто знати заздалегідь: Закон великих чисел і центральна гранична теорема: чому середні поводяться так передбачувано

Теорія ймовірностей іде від моделі до даних: якщо ви знаєте, що монета чесна, то обчислите, що випаде. Статистика йде навпаки — від даних до моделі: випало 6 решок із 20, то яка ж це монета? Саме це й робить машинне навчання. Модель має параметри, дані — це те, що випало, а навчання — це оцінювання параметрів. Ця частина покаже, що таке хороша оцінка, звідки береться метод максимальної правдоподібності, на якому тримається майже кожна функція втрат, і як чесно сказати, наскільки ми можемо покладатися на оцінку.

Ця частина продовжує частину «Закон великих чисел і центральна гранична теорема».

1. Вибірка, статистика, оцінка

Означення — випадкова вибірка

Випадкова вибірка обсягу n з розподілу зі щільністю (або функцією ймовірностей) f(x; θ) — це n незалежних однаково розподілених величин X1, …, Xn із цим розподілом. Параметр θ невідомий.

Простими словами

Дані, які ми маємо, розглядаємо як випадково взяті з якогось розподілу. Тип розподілу ми обираємо самі (наприклад, розподіл Бернуллі — спам чи ні), але його параметра (яка частка пошти — спам) не знаємо і хочемо визначити його з даних.

Означення — статистика й оцінка

Статистика — це будь-яка функція вибірки T = T(X1, …, Xn), яка не залежить від невідомого θ. Статистику, якою оцінюють θ, називають оцінкою і позначають θ̂.

Простими словами

Статистика — це будь-яке обчислення з даних: середнє, максимум, медіана, частка спаму. Оцінка — це статистика із завданням: влучити в невідомий параметр. Оскільки дані випадкові, випадкова й оцінка: з іншими даними вона вийшла б інакше. Тому ми питаємо, як оцінки поводяться у середньому і зі зростанням кількості даних.

2. Хороша оцінка: незміщеність і консистентність

Означення — незміщена оцінка

Оцінка θ̂ незміщена, якщо E[θ̂] = θ для кожного значення θ. Різницю E[θ̂] − θ називають зміщенням.

Простими словами

Незміщена оцінка в окремих спробах помиляється то в один бік, то в інший, але в середньому цілить точно. Вибіркове середнє — незміщена оцінка математичного сподівання, це ми бачили в попередній частині.

Означення — консистентна оцінка

Оцінка θ̂n консистентна (спроможна), якщо для кожного ε > 0 виконується limn→∞ P(|θ̂n − θ| ≥ ε) = 0.

Простими словами

Якщо даних досить багато, оцінка влучить як завгодно точно. Вибіркове середнє консистентне — це якраз закон великих чисел.

Незміщеність — річ не самоочевидна. Дисперсію хочеться оцінити як середній квадрат відхилення від середнього, (1/n) ∑ (Xi − X̄)². Але така оцінка систематично занижує дисперсію: ми вимірюємо відхилення від X̄, яке підлаштувалося під дані, а не від справжнього μ.

Теорема — виправлена вибіркова дисперсія

Для випадкової вибірки з дисперсією σ² маємо E[(1/n) ∑ (Xi − X̄)²] = ((n − 1)/n) σ². Тому незміщеною оцінкою дисперсії є виправлена вибіркова дисперсія

s² = 1/(n − 1) · ∑i=1n (Xi − X̄)².

Простими словами

Ділити треба на n − 1, а не на n (поправка Бесселя). Один «ступінь вільності» ми витрачаємо на оцінювання середнього. На малих вибірках різниця помітна — для п’яти значень ділення на п’ять помиляється на п’яту частину, — а для мільйона значень вона не грає ролі.

Перевірмо це: ми 2 000 разів підкинули п’ять кубиків і щоразу обчислили обидві оцінки дисперсії. Справжня дисперсія кубика — 35/12 ≈ 2,92. Середнє оцінок із діленням на n зупинилося на 2,38 (воно цілить у 4/5 · 2,92 ≈ 2,33), а з діленням на n − 1 — на 2,97:

234 1101001 000 σ² = 2,92 (n − 1)/n · σ² = 2,33 кількість вибірок (лог. шкала) середня оцінка дисперсії (очки²)
Середнє оцінок дисперсії за 2 000 вибірками по п’ять підкидань ділення на n: 2,38 ділення на n − 1: 2,97

3. Метод максимальної правдоподібності

Означення — функція правдоподібності

Для виміряних даних x1, …, xn функція правдоподібності — це функція параметра

L(θ) = ∏i=1n f(xi; θ).

Простими словами

Дані фіксовані, ми змінюємо параметр і питаємо: «якби параметр дорівнював θ, наскільки ймовірними були б саме ці дані?» Для незалежних спостережень імовірності перемножуються. Увага: L(θ) — не ймовірність параметра, і в сумі по θ вона не мусить давати 1.

Означення — оцінка максимальної правдоподібності

Оцінка максимальної правдоподібності (англ. MLE) — це θ̂ = argmaxθ L(θ). Оскільки логарифм — зростаюча функція, це те саме, що argmaxθ ∑i ln f(xi; θ).

Простими словами

Оберіть параметр, за якого виміряні дані найімовірніші. Логарифм перетворює добуток на суму — так зручніше рахувати, і в комп’ютері дуже малі числа не перетворюються на нуль.

Із 20 листів 6 були спамом. Для частки спаму p маємо L(p) = p6(1 − p)14. Похідна логарифма 6/p − 14/(1 − p) дорівнює нулю при p̂ = 6/20 = 0,3 — це якраз частка спаму в даних. Загалом для k успіхів із n виходить p̂ = k/n. Для 60 спамів із 200 оцінка така сама, але пік набагато вужчий: дані кажуть про параметр більше.

0,00,20,40,60,81,0 p̂ = 0,3 частка спаму p (0–1) відносна правдоподібність (0–1)
Правдоподібність частки спаму p (поділена на свій максимум) 6 із 20 60 із 200

Для часу очікування листа з експоненційним розподілом метод максимальної правдоподібності дає λ̂ = 1 / X̄. Із п’яти виміряних очікувань 1,2; 3,5; 0,4; 2,1 і 2,8 хвилини середнє дорівнює 2 хвилинам, а λ̂ = 0,5 за хвилину.

4. Баєсівська оцінка MAP

Означення — оцінка максимуму апостеріорної ймовірності

Якщо π(θ) — апріорна щільність параметра, то оцінка максимуму апостеріорної ймовірності (MAP) — це θ̂ = argmaxθ L(θ) · π(θ).

Простими словами

Це теорема Баєса з частини про умовну ймовірність, застосована до параметрів: апостеріорна ∝ правдоподібність × апріорна. MAP обирає найімовірніший параметр після врахування того, що ми думали заздалегідь. Якщо наперед надати мало ваги крайнім значенням (апріорна щільність пропорційна p(1 − p)), частка спаму вийде 7/22 ≈ 0,318 — оцінка трохи зсунеться до середини. Зі зростанням кількості даних вплив апріорного розподілу зникає.

5. Довірчий інтервал

Означення — довірчий інтервал

Інтервал (T1, T2) зі статистиками T1 ≤ T2 є довірчим інтервалом для θ з рівнем довіри 1 − α, якщо P(T1 < θ < T2) = 1 − α для кожного θ.

Простими словами

Замість одного числа ви даєте проміжок, а до нього гарантію: процедура, якою ви обчислюєте проміжок, влучає у справжній параметр у 95 % випадків. Випадкові тут кінці інтервалу, а не параметр.

Для математичного сподівання і досить великого n центральна гранична теорема дає наближений довірчий інтервал із рівнем 95 %: X̄ ± 1,96 · s/√n. Ми сорок разів підкинули 40 кубиків і з кожної вибірки обчислили інтервал. Вертикальна лінія — справжнє математичне сподівання 3,5:

2,533,544,5 середнє підкидань (очки) вибірка (№ 1–40)
40 довірчих інтервалів із 40 вибірок по 40 підкиданьмістить μ: 38/40

Справжнє значення містять 38 із 40 інтервалів — 95 %. За 20 000 повторень це було 94,1 %, трохи менше за обіцяні 95 %, бо σ ми оцінюємо з даних, а n = 40 — ще не нескінченність.

Поширена помилка: «з імовірністю 95 % μ лежить в інтервалі (3,2; 3,9)». Для одного конкретного інтервалу μ або всередині, або ні. Ці 95 % — властивість процедури: яка частка інтервалів із багатьох повторень влучить. Твердження про ймовірність самого параметра дає лише баєсівський підхід.

6. Оцінювання в штучному інтелекті

  • Навчання — це оцінювання методом максимальної правдоподібності. Перехресна ентропія в класифікації — це від’ємний логарифм правдоподібності, поділений на кількість прикладів, а середньоквадратична похибка — те саме для даних із нормальним шумом. Мінімізувати втрати = максимізувати правдоподібність.
  • Регуляризація — це MAP. Штраф на ваги λ‖w‖² (L2, weight decay) відповідає нормальному апріорному розподілу ваг, L1 — розподілу Лапласа. Апріорне уявлення «ваги мають бути малими» стримує перенавчання.
  • Зміщення і дисперсія моделі. Модель — це оцінка; складні моделі мають мале зміщення, але велику дисперсію (перенавчання), прості — навпаки. Регуляризація погоджується на трохи більше зміщення заради меншої дисперсії.
  • Тестовий набір і довірчий інтервал. Точність на тестових даних — це оцінка справжньої точності; без довірчого інтервалу ви не дізнаєтеся, чи різниця між двома моделями справжня. Batch normalization оцінює середнє й дисперсію з кожного пакета, а мовні моделі навчають методом максимальної правдоподібності: вони максимізують правдоподібність наступного слова.

7. Підсумок

  • Статистика йде від даних до моделі: оцінка — це обчислення з даних, яке має влучити в невідомий параметр.
  • Хороша оцінка незміщена (у середньому цілить правильно) і консистентна (з даними стає точнішою); виправлена вибіркова дисперсія ділить на n − 1.
  • Метод максимальної правдоподібності обирає параметр, за якого дані найімовірніші; для частки це k/n.
  • MAP додає апріорне уявлення; у машинному навчанні це регуляризація.
  • Довірчий інтервал із рівнем 95 % будує процедура, яка влучає у справжній параметр у 95 % випадків.

Маєте іншу думку? Напишіть на support@coden-app.com.

Агент на вашому комп’ютері, керований з телефона